Палій Юрій Васильович

==Усі чинні програми трудового навчання для 5-9, 10-11 класів мають модульну структуру, тобто є обов’язкова для вивчення складова (інваріантна) та варіативна. Кожна варіативна складова до програм для 5-11 класів має декілька варіантів.

==Визначальним у програмах трудового навчання є те, що вони ґрунтуються на проектно-технологічній діяльності. Творчі проекти (проекти) під час засвоєння матеріалу за програмами для 5-9 класів (за новим Державним стандартом базової та повної загальної середньої освіти) – учні виконують під час вивчення варіативної складової програми; у програмах для 5-9 класів (нова редакція) – у інваріантній та варіативній складових; у програмах з «Технологій» для 10-11 класів – у варіативних модулях.

==Під час організації навчально-виховного процесу з трудового навчання частина вчителів має певні труднощі, пов’язані з такими проблемами:
• забезпечення учнів матеріалами для виконання практичних робіт;
• відсутність відповідної матеріально-технічної бази шкільних навчальних майстерень;
• вакансії вчителів із технічних видів праці (з хлопцями працюють вчителі обслуговуючих видів праці).

**=**Щодо обов’язкової для вивчення складової програм трудового навчання для 5-9 класів (за новим Державним стандартом базової та повної загальної середньої освіти) 5-7 клас (7 клас з 2015/2016 навчального року)**=**

У пояснювальній записці до програм зазначено: «Обов’язкова для вивчення складова (блок) обирається школою з запропонованих блоків залежно від умов поділу на групи хлопців і дівчат, кадрового забезпечення та інтересів учнів».
У 5-7 класах для учнів запропоновано по два блоки: один розраховано переважно на дівчат, а другий – на хлопців (у 8-х та 9-х класах програм за новим Державним стандартом базової та повної загальної середньої освіти таких блоків уже по три, тому можна обрати блок як для дівчат чи хлопців, так і для змішаних класів). 
Якщо клас не поділено на групи дівчат та хлопців, то навчати може як вчитель обслуговуючих, так і технічних видів праці. При цьому обирається або блок 1, або блок 2. Незалежно від того, який це блок, його вивчають і дівчата, і хлопці. Варіативний модуль, в такому разі бажано обирати такий, який би зацікавив учнів незалежно від статі.

**=**Щодо інваріантної складової програм трудового навчання
для 5-9 класів (нова редакція)**=**

З наступного навчального року 9 класам пропонується три варіанти програми з трудового навчання: варіант 1 – для дівчат, варіант 2 – для хлопців, варіант 3 – для змішаних класів.

Окремо варто звернути увагу на особливості програми вчителів, які працюють у змішаних класах. У пояснювальній записці до програм зазначено, що учні в змішаних класах навчаються тільки за варіативними модулями. При цьому їх зміст треба інтегрувати зі змістом базового модуля. Навчальний матеріал базового модуля включає розділи: «Проектування виробів», «Конструкційні матеріали» та «Основи техніки та технологій». Інтегрування змісту варіативного та базового модулів учитель відображає у календарно-тематичному плані.

**=**Щодо забезпечення учнів матеріалами для виконання практичних робіт**=**

Програми з трудового навчання для дівчат 5-9 класів складено за видами діяльності (аплікація, вишивання, в’язання гачком та спицями, пошиття швейних виробів), а для хлопців – за видами матеріалів, що використовуються. 
Учителі обслуговуючих видів праці майже не мають проблем із забезпеченням відповідними матеріалами та інструментами, бо дівчата зазвичай приносять на уроки тканину, нитки, пряжу. Виконуючи завдання, вони здобувають відповідні уміння і навички із обробки матеріалів та виготовлення виробів.
Часто за згодою батьків, які повертають гроші за придбане, учитель забезпечує учнів однаковими матеріалами. Це стосується й інструментів, особливо тих, які не дуже поширені у щоденному застосуванні, наприклад, голки для вишивання стрічками тощо. 
Набагато більше проблем у вчителів технічних видів праці, які завжди забезпечували учнів необхідними матеріалами: фанерою, деревиною, дротом, металом. Їх легко можна було знайти у відходах на спеціалізованих підприємствах.
Нині з багатьох причин значних запасів матеріалів у шкільних навчальних майстернях немає і учні мають забезпечувати себе ними самостійно. Це можуть бути матеріали, що батьки зберігають вдома або купують у спеціалізованих магазинах. У цьому разі вчитель повинен ретельно продумати його практичне використання, сформувати певні уміння й навички, а батьки мають обов’язково побачити результати роботи своєї дитини на уроці.

**Одним із дієвих способів допомоги учителю трудового навчання (особливо технічних видів праці) у розв’язанні проблем із забезпечення учнів відповідними матеріалами та інструментами є робота з батьками учнів, батьківським комітетом класу, школи. Суть цієї роботи полягає в тому, що наприкінці або на початку навчального року, вчитель відвідує батьківські збори, на них має: 
• переконливо розповісти про значення трудового навчання для розвитку дитини, для формування компетентностей учнів, умінь і навичок, без яких людині незалежно від її освіти та соціального статусу важко обійтися в житті; 
• ознайомити батьків із програмою з трудового навчання, змістом і вимогами до загальноосвітньої підготовки учня; 
• ознайомити з суттю проектно-технологічної діяльності учнів; особливо звернути увагу на те, що школярі проектують і виготовляють виріб для власного використання;
• інформувати батьків про стан шкільних майстерень, відсутність найнеобхідніших і недорогих інструментів, поставити до відома батьків, що учні будуть займатися тими видами діяльності, які не потребують спеціальних інструментів, вони є в кожного вдома; 
• звернутись до батьків за допомогою у забезпеченні учнів інструментами, приладами (для випалювання, пиляння лобзиком тощо). Це сприятиме врахуванню бажання кожного батька чи мами, щоб хлопчик володів елементарними вміннями з використання інструментів у побуті; 
• продемонструвати ті вироби, які учні зможуть навчитись виготовляти в процесі засвоєння навчальної програми (це надзвичайно важливо для батьків); 
• назвати й охарактеризувати ті матеріали (особливо їх кількість) та інструменти, які будуть потрібні для роботи. При цьому варто звернути увагу батьків на те, що, як правило, в кожного вдома є матеріали, які можна використати на уроках трудового навчання. Це стосується й інструментів;
• пояснити батькам (за потреби) причину того, чому хлопці навчаються за програмою дівчат або дівчата навчаються за програмою хлопців;
• звернутися до батьківського комітету з проханням виділити кошти з батьківського класного фонду на придбання інструментів та матеріалів. Тут доцільно скласти список інструментів для кожного класу і доводити до відома всіх батьків інформацію саме чим можуть допомогти батьки;
• звернутися до батьків із метою залучення їх до поповнення майстерень тими інструментами, обладнанням, якими не користуються в родині.

**Ураховуючи проблеми із забезпеченням учнів матеріалами, учителю трудового навчання треба звернути особливу увагу на добір об’єктів праці, які пропонуються в програмі. Вчитель має запланувати виготовлення такого виробу, який учні зможуть виготовити з доступних матеріалів, із мінімальними матеріальними затратами Крім цього, треба враховувати й наявну матеріально-технічну базу шкільних навчальних майстерень. Якщо в пропонованому орієнтовному переліку такого виробу немає, то вчитель повинен дібрати його самостійно.

**Учителям технічних видів праці треба постійно мати на увазі вимоги програми: технологічні операції учень відпрацьовує не на окремих шматках конструкційних матеріалів, а виготовляє цілісний виріб. Він має бути закінченим і обов’язково мати практичне застосування.
Учитель визначає, який виріб буде обрано для виготовлення, а значить, скільки яких матеріалів треба кожного з них. 
У таблиці 1 наведено мінімальну кількість інструментів і матеріалів для забезпечення виконання програми для 5-9 класів (за новим Державним стандартом базової та повної загальної середньої освіти)
Таблиця 1
Орієнтовний перелік матеріально-технічного забезпечення
для уроків трудового навчання (технічні види праці)
в 5-9 класах
(обов’язкова для вивчення складова програми)
*Матеріали **Інструменти ***Орієнтовний перелік виробів

=5 клаc= 
==Блок 1. Технологія виготовлення виробів із фанери та ДВП==

*Фанера, ДВП розміром 150 мм х 150 мм (на 1 учня).
**Лобзик, полотно, робочий столик (можна виготовити з старих меблів), струбцина, креслярські інструменти (олівці, лінійка, циркуль, гумка). ***Статичні та динамічні іграшки з фанери та ДВП (фігурки звірів, іграшкові меблі, головоломки, сувеніри тощо).

=6 клас=
== Блок 1. Технологія виготовлення виробів із тонколистового металу та дроту==

*Баночки з-під кави, напоїв, консервів, консервні кришки (все попередньо прокип’ячене); дріт.
**Ножиці (побутові з металевими ручками), струбцина, киянка, пасатижі, креслярські інструменти. 
***Підвіски для рам, коробочки для дрібних деталей, совок, декоративні квіти, головоломки з дроту, іграшки для новорічної ялинки, підставки для паяльника, кашпо, декоративний свічник тощо.

=7 клас=
== Блок 1. Технологія виготовлення виробів із деревини==

*Дошка (стругана) розміром 90 мм х 50 мм (на одного учня).
**Універсальна ножівка (слюсарно-столярна), стамеска (вузька), струбцини, дриль (коловорот), свердла, креслярські інструменти. ***Підставки під квіти, книжки; інструменти для шкільної майстерні (кутник, малка, єрунок), предмети ужиткового призначення тощо.

=8 клас=
==Блок 1. Технологія виготовлення виробів із сортового прокату та листового металу==

*Сортовий прокат (можна використовувати метал від шкільних старих меблів); катанка.
**Зубило, молоток, ножівка по металу, напилок, плашка, мітчик, лещата (можна використати переносні), креслярські інструменти .
*** Деталі пристосувань та інструментів із сталевого сортового прокату: струбцини, притискачі, молотки, гайки тощо.

=9 клас=
==Блок 1. Технологія виготовлення комплексного виробу==

* Деревина, деревинні матеріали, листовий метал, дріт, сортовий прокат, нетрадиційні матеріали тощо.
**Інструменти, які використовувались у 5-8 класах.

=Для виконання обов’язкової для вивчення складової програми з трудового навчання (за новим Державним стандартом) треба мінімальна кількість матеріалів і прості та доступні за ціною інструменти для ручної обробки матеріалів.
=Певні проблеми у вчителів можуть виникати у 8 класі під час навчання технології пошиття швейних виробів через відсутність достатньої кількості швейних машин. Мета, яку переслідує зміст цього розділу, полягає не стільки вивчити будову швейної машини і навчитися працювати на ній, як у формуванні понять про художнє конструювання виробів, уміння знімати мірки для побудови кресленника виробу (технічне конструювання), ознайомити зі способами моделювання швейних виробів, технологіями пошиття швейного виробу та поопераційної обробки деталей і виготовити виріб. За відсутності в шкільних навчальних майстернях швейних машин механізовані роботи можна замінити на ручні. Але це займе набагато більше часу на пошиття передбаченого програмою виробу та не сприятиме зацікавленості учнів у цій роботі. Як показує досвід учителів обслуговуючих видів праці, за наявності навіть 2-3 швейних машин можна організувати навчання дівчат з цього блоку (чи варіативного модуля). Для цього використовують роботу на швейній машині за графіком.
Зважаючи на стан забезпечення шкільних навчальних майстерень інструментами та обладнанням, учитель планує з кожної теми практичні роботи відповідно до матеріально-технічного забезпечення шкільної навчальної майстерні.

==Отже, перед початком навчального року, складаючи календарно-тематичний план, учитель має:
• провести інвентаризацію наявних у шкільній навчальній майстерні матеріалів та інструментів для виконання обов’язкової для вивчення складової;
• дібрати орієнтовні об’єкти праці для кожного класу, врахувавши матеріально-технічну базу майстерень;
• дібрати варіативні модулі для кожного класу;
• постійно аналізувати доцільність обраних для виготовлення виробів.

==Щодо варіативної складової програми==

Зміст варіативних модулів для всіх класів ґрунтується на основі проектно-технологічної діяльності учнів. Суть такої діяльності на уроках трудового навчання полягає в тому, що учень має самостійно обрати виріб для виготовлення (тему проекту), розробити власну конструкцію виробу, дібрати матеріали, інструменти, виготовити цей виріб, розробивши необхідні проектні документи, захистити проект. У результаті вивчення варіативного модуля учень має виконати творчий проект, що передбачено чинними програми трудового навчання і технологій. Треба зазначити, що програмою трудового навчання для 5-9 класів (нова редакція) передбачено виконання учнями проектів не тільки під час вивчення варіативних модулів, а й інваріантної складової програми.

Щоб проектно-технологічна діяльність була ефективною, учнівські творчі проекти мають бути індивідуальними. Разом з тим не виключаються і групові проекти, особливо для майстерень, школи, дитячого садочка тощо. Крім того, якщо в класі є учні, які не можуть забезпечити себе матеріалами або мають проблеми зі здоров’ям, то, як виняток, вони можуть виконувати дослідницькі проекти практичного спрямування, що не передбачають виготовлення виробу.
==Учитель трудового навчання має звернути особливу увагу на те, що під час такої діяльності на уроках самостійність учнів має бути максимальною. Щоб цього досягти в повній мірі, учнів треба навчати цієї діяльності поступово, з класу в клас, при цьому ускладнюючи завдання так, як передбачено програмою.

==Для того, щоб ці завдання, передбачені чинними програмами для учнів 5-9 класів, були зрозумілими для школярів і логічно осмислювались, доцільно розробити алгоритм проектно-технологічної діяльності та дотримувати його відповідно до змісту навчальних програм за класами. 
Орієнтовно це може бути таке:
• вибір теми проекту; 
• обґрунтування вибору теми проекту; 
• вимоги до проектованого виробу (критерії виробу); 
• складання плану роботи з виконання проекту; 
• обговорення з батьками (з родиною) необхідності проектування і виготовлення саме такого виробу та виділення грошей на придбання матеріалів (міні-маркетингові дослідження);
• пошук подібних виробів (моделей-аналогів) із використанням різних інформаційних джерел, їх аналіз із метою виявлення кращих ознак (того, що подобається і що можна використати у власній конструкції проектованого виробу); 
• конструювання виробу (виконання графічного зображення виробу відповідно до вимог програми за класами);
• складання плану роботи з виготовлення та оздоблення проектованого виробу; 
• добір матеріалів, інструментів, обладнання, пристосувань; 
• виготовлення та оздоблення проектованого виробу; 
• оформлення проектної папки (портфоліо) проекту;
• презентація проекту.

=Якщо постійно дотримувати цього орієнтовного алгоритму, то самостійність учнів у проектно-технологічній діяльності стає більш результативною.
Тему проекту (виріб для виготовлення) учні обирають самостійно, але вчитель має спрямувати учнів на вибір виробу для виготовлення. Він повинен мати практичне застосування: для подарунку, для оздоблення квартири, своєї кімнати тощо. Але учневі одразу зорієнтуватись у тому, що йому потрібно для свого дому чи на подарунок, іноді складно. Тому на допомогу учням учитель має запропонувати список тем проектів. При цьому необхідно враховувати відповідність змісту модуля інтересам та рівню підготовки учнів, їх матеріальним можливостям, а головне – матеріально-технічній базі шкільних навчальних майстерень.
Вивчення варіативних модулів (у всіх чинних програмах) відбувається у такому порядку: спочатку – опанування зазначеної технології, потім – проектування, виготовлення (з застосуванням вивченої технології) і оздоблення спроектованого виробу (з паралельним оформленням проектної документації), на завершення – презентація проекту.

=Для того щоб проектно-технологічна діяльність не викликала в учнів жодних труднощів, а робота була цікавою, доцільно взяти до уваги, що вчитель має скласти послідовність поетапного формування вмінь та навичок учнів із проектної діяльності, щоб вони могли самостійно (під його контролем та з його допомогою) виконати творчий проект, скласти портфоліо (проектну папку) та захистити проект.
=Орієнтовно (за змістом) це може бути:
• 5 клас: учнів треба навчити: обирати тему проекту (виріб для виготовлення); розробляти найпростіші критерії, яким має відповідати виріб (вимоги до виробу: який повинен бути виріб, наприклад, красивий, недорогий, сподобатись мамі), складати план роботи з виконання проекту; виконувати графічне зображення задуманого виробу (передбачено програмою); план роботи з виготовлення виробу, виготовляти виріб, презентувати проект (виріб). 
Оформлення матеріалів може бути в зошиті – заголовок і виконана відповідна робота.

• 6 клас: учнів треба навчити: обирати і обґрунтовувати тему проекту, розробляти критерії, яким має відповідати виріб, складати план роботи з виконання проекту, здійснювати пошук необхідних відомостей в інформаційних джерелах, моделей-аналогів, визначати в них найкращі ознаки, які можна використати під час конструювання власного виробу; виконувати ескізний малюнок виробу; складати послідовність виготовлення виробу, виготовляти виріб, презентувати проект (виріб). 
Оформлення матеріалів може бути в зошиті – заголовок і виконана відповідна робота.

• 7 клас: учнів треба навчити: обирати і обґрунтовувати тему проекту, розробляти критерії, яким має відповідати виріб, складати план роботи з виконання проекту, шукати необхідну інформацію, моделі-аналоги та їх аналізувати, виконувати ескізний малюнок виробу, складати послідовність виготовлення виробу, виготовляти та оздоблювати виріб, презентувати проект (виріб). 
Оформлення матеріалів може бути в зошиті або на окремих аркушах (якщо дозволяє рівень підготовки учнів).

• 8 клас - 11 клас: учнів треба навчити: проектувати та виготовляти вироби, оформлювати портфоліо (проектну папку) у повному обсязі (9-11 клас; окрема папка, всі необхідні документи), презентувати проект. Для учнів 10-11 класів захищати (презентувати) проект варто з використанням електронної презентації в програмі PowerPoint.

Учителям трудового навчання необхідно мати на увазі, що під час виконання проекту учні, незалежно від класу, не визначають собівартість та ціну виробу. Вони мають визначати тільки вартість (орієнтовну) витрачених матеріалів на виготовлення виробу.

Щоб забезпечити ефективну проектно-технологічну діяльність учнів під час опанування програмового матеріалу, учителю необхідно не тільки знати зміст варіативного модуля чи відповідного розділу програми, а й орієнтуватись на державні вимоги до загальноосвітньої підготовки учня. Це допоможе вчителю зорієнтуватись у визначенні тем і обсягу практичного навчання, передбаченого програмами для учнів 5-9 класів, як основного на уроках трудового навчання.

Беручи до уваги вікові та фізіологічні особливості учнів, варіативну складову програм з трудового навчання складено для 5,6 та 7,8 і 9 класів. =Для 5-6 класів (програма за новим Державним стандартом) розроблено 22 варіативні модулі, 
= для 7-8 класів – 30 модулів,
= у 9 класі учні виконують підсумковий проект; 
=для 7-9 класів (нова редакція програми) – 20 варіативних модулів.
=Варіативна складова до програми «Технології» (10-11 класи) має 63 варіативні модулі.

== Учитель трудового навчання має чітко знати скільки проектів виконують учні відповідного класу згідно з чинними програмами трудового навчання: 
• за програмою трудового навчання для учнів 5-9 класів (за новим Державним стандартом) – 5, 6 класи: по 2 проекти; 7, 8 і 9 класи – по 1 проекту;
• за програмою з трудового навчання для учнів 5-9 класів (нова редакція): 7, 8, 9 класи: учні, які навчаються в окремих групах (дівчат чи хлопців) виконують кілька проектів (7 клас - 4 проекти; 8 клас – 3 проекти); 9 клас – 2 проекти). Якщо учні навчаються у класі, який не поділяється на групи дівчат і хлопців, то кількість проектів така: 7, 8 класи – по 4 проекти, 9 клас – 2 проекти;
• за програмою «Технології» для 10,11 класів – по 1 проекту в кожному класі (рівень стандарту).

У чинних програмах з трудового навчання для кожного класу варіативна складова містить модулі, розраховані на вивчення в навчальних шкільних майстернях, що мають різний рівень матеріально-технічного забезпечення – від технології вирощування рослин (квітів) та догляду за ними до технології токарної обробки деревини чи металу. Тому, обираючи для вивчення варіативний модуль, учитель має ознайомитись зі змістом кожного з них, проаналізувати орієнтовний перелік об’єктів проектування, можливо, додати власні об’єкти для проектування й виготовлення, і тільки потім вирішувати, які модулі рекомендувати учням, враховуючи їх інтереси, а також матеріально-технічну базу шкільних навчальних майстерень.

Часто для різних класів стануть в нагоді одні й ті самі інструменти.
Наприклад, для вивчення варіативних модулів у 5 (6) класах необхідно:
*№ з.п. **Назва інструмента, обладнання, пристосувань ***Кількість варіативних модулів ****Класи, у яких також можуть використовуватись ці інструменти
1. Ножиці побутові 9 7- 9
2. Голка 3 7- 9
3 .Писачок (можна виготовити самому з «наконечників» шнурків для взуття) 1 7- 9
4. Швейна машина 1 7- 9
Пласкогубці 2 7- 9
5. Електромонтажні інструменти (відкрутка, пласкогубці тощо) 1 7- 9
6. Прилад для випилювання (лобзик) 2 7- 9
7. Прилад для випалювання 1 7- 9
8. Різець (можна виготовити самому) 1 7- 9
9. Ножівка 3 7- 9
10. Дриль (коловорот) 2 7- 9
11. Інвентар для вирощування рослин (квітів) та догляду за ними 1 7- 9

Для того щоб під час організації та реалізації проектно-технологічної діяльності учнів у вчителя трудового навчання не виникали труднощі, треба:
1. Вивчити вимоги програм з трудового навчання щодо проектно-технологічної діяльності учнів.
2. Добирати варіативні модулі (види діяльності) з урахуванням інтересів учнів, стану матеріально-технічної бази шкільних навчальних майстерень, власний рівень підготовки.
3. Не пред’являти до учнів надмірних вимог до оформлення проектної папки проекту. Частину робіт із проектування можна виконувати в зошиті (5-8 класи), а лише учні 9-11 класів оформлюють проектну папку в повному обсязі.

== Для ефективного викладання трудового навчання необхідно:
-постійна мотивація навчання. Учитель повинен створювати навчальні ситуації, при яких учні прагнуть поглиблювати свої знання , усвідомлюючи їх значення для власного розвитку, корисності здобутих умінь у майбутньому самостійному житті, для вибору майбутньої професії; -активна участь дітей у проведенні тижнів та інших заходів із предмета, -публічний захист проектів у присутності учнів, адміністрації, вчителів, батьків,
- участь в учнівських олімпіадах, районних та міських виставках творчих робіт є чинником, що сприяє формуванню інтересу до вивчення предмета, так і стимулом до його вивчення;
-врахування основних принципів навчання: науковість, системність, послідовність; свідомість і активність; зв’язок навчання з життям, із практикою; наочність; доступність у навчанні; 
-врахування індивідуальних особливостей учня; співпраця вчителя і учня тощо; 
-дотримуватись принципу стимулювання позитивного ставлення учнів до навчання 
-оптимально використовувати форми, методи та засоби навчання. 
Основною формою навчання на уроках трудового навчання є практична робота; 
-добирати ефективні методи навчання, залежно від переважаючих засобів навчання: візуальні (зорові), аудіальні (слухові), аудіовізуальні (зорові та слухові);
-добирати засоби навчання: верстати та їх частини, діючі моделі (машин, механізмів), макети, прилади, графічні засоби (таблиці, схеми), технічні засоби навчання, комп’ютери, підручники й навчальні посібники, довідники. 
-організовувати індивідуальну роботу з учнем;
-створювати сприятливі умови для ефективного навчання в умовах, що склалися: враховувати індивідуальні особливості пізнавальної діяльності учнів, рівня і темпу роботи окремих учнів; індивідуальних особливостей учнів, інтересів, потреб та мотивів навчання, рівня вмінь і навичок самостійної пізнавальної діяльності.

==На сучасному етапі розвитку техніки особливий інтерес викликає використання ІКТ на уроках трудового навчання.

Щоб забезпечити позитивне ставлення до предмета в школі, учитель має його пропагувати всюди: від виступів на засіданнях педагогічної ради до змінних та постійно діючих виставок учнівських робіт як у шкільних майстернях, так і в рекреаціях закладу, особливо під час проведення батьківських зборів.

І наостанок. Шановні вчителі трудового навчання і технологій:
1. Постійно вивчайте нормативно-правові документи, методичні рекомендації та матеріали з предмета, користуйтесь сайтами Міністерства освіти і науки України (mon.gov.ua), ІППО КУ імені Бориса Грінченка (ippo.kubg.edu.ua) та Всеукраїнським сайтом учителів трудового навчання (trudove.org.ua).
2. Використовуйте навчальний час із предмета лише за призначенням.
3. Відповідно до вимог програми вибирайте блок програми (5-7 класи) чи варіант навчання (8-9 класи), варіативні модулі (5-11 класи) у співпраці з адміністрацією школи та максимально враховуючи інтереси учнів.
4. Добирайте об’єкти праці з урахуванням вимог чинних програм із предмета та матеріально-технічної бази шкільних навчальних майстерень.
5. Удосконалюйте проектно-технологічну діяльність учнів під час вивчення програмового матеріалу.
6. Створюйте постійно комфортні умови для роботи в шкільних майстернях.
7. Використовуйте разом із адміністрацією всі можливі варіанти створення та поповнення матеріально-технічної бази навчальних майстерень.
8. Беріть участь у роботі шкільного та районного методичних об’єднань учителів трудового навчання з метою підвищення рівня фахової підготовки з предмета.
9. Звертайте особливу увагу на створення умов для безпеки життєдіяльності учнів, виконання правил безпечної праці та санітарно-гігієнічних вимог під час уроків трудового навчання в шкільних навчальних майстернях.

==Виконайте завдання==
1. Напишіть есе на тему: Як підвищити рівень викладання трудового навчання в школі?

= Скористайтеся матеріалами: =

1. http://media.ippo.kubg.edu.ua/?cat=16 (Програма трудового навчання для учів 5-9 класів зі змінами; орієнтовні календарно-тематичні плани; відео майстер-класи; презентації за варіативними модулями для 7 (8) класів тощо).
2. https://www.youtube.com/watch?v=ThmwvsTxqbc (Технологічна освіта – освіта майбутнього. Терещук А. І., доктор пед. наук, професор; співавтор підручників з трудового навчання для учнів 7 класу, з технологій - для учнів 10-11 класів.